Понеділок, 20.11.2017, 04:45
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Контакти
Годинник
Мудрі думки
Вікно в Україну
Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну»
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

"НОВА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА"     науково-методичний журнал

Каталог статей

Головна » Статті » Статті працівників кабінету

ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ УЧНІВ

УДК 37.035:371.212.3                                                    

                                                       

Наталія ПОЛИЦЯК,
завідувач кабінету редакційно-видавничої
діяльності Рівненського ОІППО


ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ УЧНІВ

         У статті проаналізовано поняття академічної обдарованості та запропоновано інноваційні педагогічні  технології навчання, що сприяють розвитку академічно обдарованих учнів.

         Ключові слова: інноваційні педагогічні технології, академічна обдарованість, нейро-лінгвістичне програмування, інформаційно-комунікаційні технології, технології зустрічних зусиль та позитивного мислення.

         В статье проанализировано понятие академической одаренности и предложены инновационные педагогические технологии обучения, способствующие развитию академически одаренных школьников.

         Ключевые слова: инновационные педагогические технологии, академическая одаренность, нейро-лингвистическое программирование, информационно-коммуникационные технологии, технологии встречных усилий и позитивного мышления.

         The article analyzes the concept of «academic giftedness» and proposed innovative educational technology training that contribute academically gifted students.

         Key words: innovative educational technology, academic giftedness, neuro-linguistic programming, information and communication technology, the technology of counter efforts and positive thinking.

         Постановка проблеми. У міру формування інформаційного суспільства питання розвитку здібностей людини, обдарованості та таланту стає для психолого-педагогічної науки, системи освіти та суспільства в цілому одним із найбільш актуальних. І це цілком природно, адже йдеться про суспільство, побудоване на знаннях.

         Якісний стрибок у розвитку нових технологій спричинив потребу суспільства в людях, здатних нестандартно мислити, вирішувати нові проблеми, вносити новий зміст у всі сфери життєдіяльності. Вирішити означене завдання  можливо лише шляхом збереження та примноження інтелектуального потенціалу країни. Саме обдаровані діти дають суспільству унікальну можливість компенсувати потребу в екстенсивному відтворенні інтелектуального людського ресурсу. Саме вони – національне досягнення, яке потрібно берегти і якому потрібно допомагати. Тому головним завданням сучасної освіти є збереження та розвиток людського потенціалу.

         Вирішення даної проблеми актуалізує необхідність формування національної інноваційної системи освіти, яка докорінно змінить творчу складову, інтелектуальність, моральність, духовність та освіченість людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз філософської, науково-педагогічної та методичної літератури свідчить про накопичення суттєвого досвіду щодо розвитку здібностей обдарованих учнів. Проте досить незначна увага приділяється розвитку академічної обдарованості та побудові послідовних розвиваючих систем для роботи з академічно обдарованими школярами на основі інноваційних педагогічних технологій.

Найбільш актуальними у даному напрямку є дослідження
Д. Богоявленської, О. Бурова, Л. Данилевича, В. Дружиніна, Н. Лейтеса,
В. Онацького, В. Рафікової, В. Юркевич та ін. Вивчення академічної обдарованості у педагогічній психології представлене дослідженнями научуваності. Це питання розглядали як російські (Б. Ананьєв, В. Дружинін,
Н. Менчинська, З. Калмикова, А. Маркова, Н. Лейтес, М. Холодна та інші), так і вітчизняні  (О. Власова, Г. Костюк та інші) психологи.

Значний вклад у розробку методології і теорії поняття педагогічної технології зроблено сучасними педагогами, зокрема В. Безпалько, Б. Лихачовим,
М. Кларіним, В. Монаховим, Г. Селевко та ін. Питанням педагогічної інноватики присвячено напрацювання таких учених, як О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін. Упровадження інтерактивних педагогічних технологій представлено в працях Л. Виготського,
П. Гальперіна, В. Дяченка, В. Шаталова, С. Шевченка, Ш. Амонашвілі та ін. Про загальні аспекти педагогічних технологій йдеться у працях О. Падалки,
Н. Волкової, М. Фіцули, В. Ягупова, І. Дичківської, С. Максимюк,
Т. Кошманової.

         Виклад основного матеріалу дослідження. Як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги й психологи схиляються до визначення обдарованості, даного у 1972 році Комітетом з освіти США: обдарованими і талановитими учнями є ті, які, за оцінкою професіоналів, унаслідок значних здібностей володіють потенціалом до високих досягнень. Такі діти потребують спеціалізованих навчальних програм.

         Перспективи обдарованих дітей визначаються рівнем їх досягнень і (або) потенційними можливостями в одній або кількох сферах:

- інтелектуальній;

- академічних досягнень;

- творчого або продуктивного мислення;

- спілкування і лідерства;

- художньої діяльності;

- психомоторної [8; с. 38].

         Визначимося з поняттям академічної обдарованості.
За Н. Лейтесом, дітьми із загальною інтелектуальню обдарованістю є  діти, які швидко опановують основні поняття, легко запам'ятовують і зберігають інформацію, досягають успіху в багатьох галузях знань. Академічно обдаровані діти володіють звичайним рівнем інтелекту й спеціальними здібностями з певного предмета. З усім цим важко не погодитися, однак, виходячи з означеного визначення, академічна обдарованість не відрізняється від таланту.     В. Юркевич визначає академічну обдарованість як «уміння блискуче щось засвоювати, тобто вчитися». Для таких дітей навчання є не лише приємним, а й легким заняттям. Як приклад – учні-медалісти.

         О. Фіногенова зауважує, що академічний вид обдарованості має свої підвиди: є учні із широкою здатністю до навчання – вони легко засвоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи в усіх шкільних науках, а є такі, в яких підвищені здібності до засвоєння проявляються лише в одному або кількох видах діяльності (наприклад, здатність до точних або гуманітарних наук).

         Різниця між інтелектуально та академічно обдарованими дітьми полягає в тому, що інтелектуали обов'язково самостійні у мисленні – критичні, володіють потребою в розумінні й осмисленні світу. Академічна обдарованість більш адаптивна. Інтелект дітей із такою обдарованістю служить їм для пристосування та відповідності вимогам середовища.

         До основних складових як академічної, так і інтелектуальної обдарованості відносять:

         - очевидні здібності;

         - мотивацію до навчання;

         - творчість у ході виконання завдань.

         А. Доровський, В. Рафікова, О. Савенков, С. Кузнєцова розглядають академічну обдарованість як здатність до навчання на високому рівні складності та результативності по всіх загальноосвітніх шкільних предметах.

         У свою чергу М. Головко, виходячи з положень та концепцій (віковий підхід до розуміння обдарованості Н. Лейтеса), пропонує визначати академічну обдарованість рівнем розвитку пізнавальних можливостей особистості, здібностями, що забезпечують успішну навчальну діяльність, високим рівнем інтелекту. Залишається нез’ясованим питання щодо того, який рівень розвитку інтелекту притаманний академічній обдарованості [3; с. 247–254].

         Основними показниками академічної обдарованості, за Н. Аніщенко, є:

- успішність у навчанні;

- рівень сформованості ключових компетенцій та навчальних компетентностей;

- нестандартні підходи до розв’язання навчально-пізнавальних завдань;

- застосування різних стилів навчальної діяльності;

- високий рівень сформованості навичок перетворювальної діяльності;

- легкість, швидкість засвоєння нових знань та способів діяльності;

- швидкість відтворення знань та способів діяльності;

- глибина розуміння та відтворення знань;

- здібність до швидкого накопичення досвіду;

- самостійна пізнавальна активність;

- наполегливість;

- висока мотивація досягнення та прагнення до успіху;

- високий рівень емоційно-оціночного ставлення до суб’єктів освітнього середовища [1;  с. 9–12].

         Г. Тарасова, посилаючись на результати власних досліджень, вказує на наявність в академічно обдарованих дітей здатності до впорядкування думок, запам’ятовування певного об’єму отриманої інформації, наполегливості при виконанні поставленого завдання, отримання результату. У той же час, здатність академічно обдарованих дітей до впорядкування думок, запам’ятовування об’єму отриманої інформації заважає їм самостійно думати, знаходити нові шляхи виконання поставлених завдань, а значний обсяг інформації, що знаходиться в оперативній пам’яті академічно обдарованого учня, є причиною його інтелектуального розвитку [10].

         Навчання академічно обдарованих дітей – це процес, що вимагає спеціально організованих форм педагогічної діяльності. Форми та методи навчання, що традиційно застосовуються у школі, відповідають можливостям та потребам «середнього» учня, однак вони не спроможні задовольнити високий рівень пізнавальних потреб обдарованих учнів. Зважаючи на це, педагоги та психологи змушені шукати нові форми роботи та нові технології навчання, що забезпечать найбільш сприятливі умови для навчання обдарованих школярів. Джаннет Вос у зв’язку з цим зазначає: «Навчання має бути захоплюючим, швидким і наповненим змістом, а ще – охоплювати релаксацію, дії, стимули, емоції і задоволення» [4].

         У світовій педагогічній практиці існує безліч рецептів справжнього навчання.  Проте педагогам, які працюють з обдарованими учнями, варто винайти свій, де інтеграція добре знайомих елементів педагогічних методик і прийомів  із інноваційними методиками проведення уроків, побудованих на цікавому й ефективному матеріалі, у сумі стануть підґрунтям для сучасного навчання таких дітей.

         Традиційна педагогіка подає процес навчання як односпрямований вплив учителя (суб'єкта навчання) на учня (об'єкт навчання). Сьогодні ж головною умовою становлення суб’єкт-суб’єктних  стосунків є зміна підходу до особи (зміна змісту, форми педагогічного процесу, посилена увага до психолого-педагогічних особливостей учня). Суб’єкт-суб’єктні відношення, таким чином, перетворюють педагога на організатора процесу пізнання. Проте рівновагу позицій педагога і учнів не можна розуміти спрощено, адже якщо вчитель немає що запропонувати школяреві (судження, думки, педагогічний і життєвий досвід тощо), в останнього просто не виникає потреби у співпраці з таким педагогом. 

         Пріоритетний напрям розвитку особистості, яка здатна до самоствердження, вимагає від учителя вдосконалення професійних компетенцій, упровадження ефективних методик розвитку особистості, інноваційних технологій навчання. Зважаючи на це, актуальність даного питання полягає в удосконаленні засобів навчання і розвитку учнів, використанні педагогічних інновацій у процесі формування їх компетентності. Використання означених технологій  допомагає вчителеві не примушувати учня вчитися, а пробуджувати його інтерес, бажання до постійного отримання знань. При цьому педагог повинен побудувати урок таким чином, щоб нелегка навчальна праця приносила дитині задоволення, радість, пробуджувала бажання до пізнання нового.

         Для цілеспрямованого і систематичного розвитку інтелекту та творчого мислення академічно обдарованих (і не лише обдарованих) учнів варто застосовувати  наступні сучасні педагогічні технології:

         - нейро-лінгвістичне програмування (НЛП);

         - технологію зустрічних зусиль;

         - технологію позитивного мислення;

         - інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

         Теоретичними й практичними засадами  представлених технологій є досягнення сучасної педагогіки  та практичної психології, зокрема:

         -  технології позитивного мислення (В. Сухомлинський, І. Зязюн, І. Бех,
Ш. Амонашвілі, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.);

         - технології зустрічних зусиль (А. Гін, Г. Альтшуллер, С. Курганов,
Г. Цукерман та ін.);

         - нейро-лінгвістичного програмування (Дж. Гріндер, Р. Бендлер,
Л. Камерон, М. Мегус, Д. Гордон, Р. Ділтс та Дж. Делозьє).

         - інформаційно-комунікаційної технології (В. Биков, А. Верлань,
Ю. Дорошенко, Ю. Жук, Р. Кларк, О. Кузнецов).

         Запрпоновані вище технології  досить органічно вбудовуються у процес навчання, а традиційні структурні елементи уроку природно, активно «відгукуються» на використання інноваційних прийомів. Їх ефективність обумовлюється  привабливими для учнів формою та змістом, які розвиваються та керуються психічними процесами кожної дитини. Робота вчителя, який застосовує інноваційні технології на уроці, має певні позитивні результати:   спостерігається підвищення рівня практичної грамотності учнів, вони без особливих зусиль засвоюють теоретичний матеріал, мають стійкі знання з предмета і показують високі результати під час перевірок.

         У чому ж суть названих технологій? Що вони формують? Які принципи дії?

         1. В основу технології позитивного мислення учнів покладено позитивний підхід до розвитку особистості, заснований на тому, що людина, спираючись на свої сильні якості, вдосконалює ту якість чи здатність, яка на даний момент більш потрібна.

         Позитивне мислення найкраще формувати шляхом:

         - методу раціонального мислення;

         - зміни Я-концепції;

         - зміни стилю пояснення невдачі.

         У ході формування учнівського позитивного мислення не потрібно надавати значення тільки заняттям, необхідно пам'ятати і про консультування батьків та вчителів щодо ​​проблем розвитку дитини (особливо обдарованої). При цьому намагатися не лише показати дорослим сильні сторони дитини, а й сформувати у них позитивне її сприйняття. Це завдання складне, однак воно приносить свої плоди.

         2. В основу технології зустрічних зусиль покладено принципи навчального співробітництва. Співпраця – це спільна діяльність учителя та учня, заснована на взаєморозумінні, довірі, спільному аналізі ходу та результатів навчальної діяльності. Стиль взаємовідносин, що складається у процесі навчального співробітництва, демократичний: не забороняти, а спрямовувати; не примушувати, а переконувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору.

         Урок, побудований відповідно до технології зустрічних зусиль, умовно розбивається на п'ять частин: розминка, контрольно-підготовчий етап, «виклик», «співтворчість», рефлексія. На кожному етапі реалізуються свої педагогічні прийоми, що здатні активізувати та поєднати  зусилля суб'єктів навчальної діяльності в процесі пізнання.

         3. Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітньому навчальному закладі – це не данина моді, а необхідність сьогодення, оскільки більшість дітей ознайомлюються з комп’ютером набагато раніше, ніж це їм може запропонувати школа. 

         Не буде перебільшенням, якщо зауважимо, що за допомогою інформаційних технологій може бути реалізована своєрідна «індустрія змагань», яка охоплює всі аспекти та етапи їх проведення: від оповіщення зацікавлених, розробки та повідомлення їм необхідної конкурсної інформації до організації віртуальної роботи членів журі для визначення переможців та підведення підсумків.

         Для сучасних дітей і підлітків Інтернет – це один зі способів доступу до потрібної інформації, у тому числі про олімпіади і конкурси. Ніщо не заважає взяти в них участь – безпосередньо або ж за допомогою інформаційних технологій (віртуально). Тематика таких конкурсів та олімпіад найрізноманітніша: традиційні шкільні дисципліни, програмування, інтернет-технології, розробка веб-сайтів, літературні конкурси,  змагання зі знання іноземних мов, історії, географії та країнознавства, любителів традиційних ігор (наприклад, шахів). Крім того, варто включити сюди й образотворче мистецтво, зокрема комп'ютерну графіку, дизайн, анімацію. Аби пересвідчитися у своїй ерудиції, достатньо взяти участь у змаганнях «знавців» у рамках інтернет-клубів «Що? Де? Коли?».

         Дитяче захоплення Інтернетом та іншими елементами інформаційних технологій доречно використати для пробудження у маленьких дослідників пізнавальних інтересів та розширення їх сфери. Як засвідчує досвід, подібний підхід обіцяє певні переваги і перспективи. Однак його реалізація вимагає «просунутих» педагогічних технологій: спеціального навчально-методичного та дидактичного забезпечення, створення відповідних організаційних умов, а також підготовки кадрів, які зможуть виконувати цю нелегку роботу. Та й власне технічні аспекти – підготовка комп'ютерів, підключення до мережі Інтернет тощо – є складовою частиною педагогічних технологій.

         Таким чином, із точки зору дидактики, ІКТ дозволяють:

         - забезпечити зворотний зв’язок у процесі навчання;

         - зробити навчання більш інтенсивним та ефективним;

         - підвищити унаочнення навчального процесу;

         - забезпечити пошук інформації з різноманітних джерел;

         - індивідуалізувати навчання з різними його стилями та можливистями сприйняття;

         - моделювати досліджувані процеси або явища;

         - організувати колективну й групову роботу;

         - здійснювати контроль навчальних досягнень;

         - створити сприятливу атмосферу для спілкування [7].

         4. Нейро-лінгвістичне програмування – новий  прогресивний напрям у психології,  заснований на техніці моделювання (копіювання) вербальної і невербальної поведінки людей, котрі домоглися успіху в будь-якій сфері.

         НЛП уже сьогодні засвідчило свою ефективність у всіх сферах життєдіяльності, зокрема й в системі освіти. Однак ураховуючи найширші можливості нейро-лінгвістичного програмування, все ж потрібна його адаптація до процесу навчання, переведення в систему технологій, досяжних більшістю вчителів, а також експериментальне підтвердження його ефективності. Крім того, НЛП можна застосовувати в освіті і як дієву технологію вивчення іноземної мови.

         Найбільш успішними та популярними методами НЛП є:

         - Візуалізація – один із базових методів підвищення ефективності передачі інформації. При вивченні іноземної мови, наприклад, з'являється здатність «бачити слова очима мозку», що є основним ключем до академічного успіху. Проте цю навичку потрібно постійно тренувати.

         - Копіювання інтонації – надзвичайно важливий фактор при вивченні іноземної мови. Перегляд іноземних фільмів і повторення за акторами тексту сприяє відтворенню елементів із системи іншої мови у тій формі, в якій вони існують. Головне має бути якомога більше практики! Для того, щоб максимально швидко та ефективно досягти повноцінного володіння іноземною мовою, необхідно копіювати носіїв мови.

         - НЛП-моделювання – це процес створення лінгвістичного опису моделі. Його основна мета – правильне володіння мовою і розуміння усного та писемного мовлення [2].

         Стадія моделювання передбачає:

         1) копіювання мови носіїв тільки на слух (без простеження тексту);

         2) копіювання мови носіїв із дослідженням транскрипції тексту;

         3) копіювання мови носіїв із дослідженням тексту.

          Після опрацювання частини аудіо-курсу за вищевказаними пунктами слід з'ясувати зміст тексту (читання перекладу, робота зі словником).

          Етап моделювання  та паралельна перевірка вивченого включає:

         1) промовляння вголос фрагментів аудіо-курсу, що запам'яталися;

         2) самостійне читання транскрипції тексту;

         3) самостійне читання тексту.

         Використання різноманітних підходів до навчання перетворює його на  особистісно зорієнтоване, адже проводиться з урахуванням нейро-лінгвістичних особливостей дітей. Дотримання означеної методики робить можливим розуміння матеріалу не лише для візуала та аудіала, а й для кінестетика.

         Висновки. Застосування сучасних педагогічних технологій викликає інтерес учнів до предмета, підвищує мотивацію. Ефективне введення в традиційний навчальний процес інноваційних педагогічних технологій, різноманітних  розвиваючих занять, спрямованих на розвиток особистісно-мотиваційної сфери дитини (пам'яті, уваги, просторової уяви і ряду інших важливих психологічних функцій), є одним із найважливіших педагогічних завдань сучасного навчання та виступає засобом розвитку академічної обдарованості учнів.

ЛІТЕРАТУРА

         1. Аніщенко Н. В. Роль діагностики академічної обдарованості в сучасній психолого-педагогічній теорії та практиці / Н. В. Аніщенко // Діагностика академічної обдарованості учнів середньої школи: теорія та практика : матеріали науково-практичного семінару . – Київ : Інформаційні системи, 2011. – С. 9-12.

         2. Байтукалов Т. А. Быстрое изучение иностранного языка от английского до японского / Т. А. Байтукалов. –  М. : РИПОЛ-классик, 2009. –  160 с.

         3. Головко М. Академічна обдарованість та проблема її діагностики в сучасній психолого-педагогічній теорії та практиці / М. Головко // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика : збірник наукових праць. – К. : Інформаційні системи, 2011. – Вип. 5. – С. 247-254.

         4. Драйден Г. Революція в навчанні / Г. Драйден, Дж. Вос. – Л. : Літопис, 2005. –  542с.

         5. Использование технологии встречных усилий на уроках истории: приемы и методы [Электронный ресурс]. – Режим доступа :  http://nsportal.ru/shkola/istoriya/library/.

         6. Калошин В. Ф. Основи позитивного мислення в освітянській діяльності : навчальний посібник / В. Ф. Калошин. – К. : 2005. – 252с.

         7. Підвищення результативності сучасного уроку засобами новітніх технологій  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pedvistavka.at.ua/publ/.

         8. Пяткина Г. Н. Взгляд на одаренных детей и детскую одаренность с позиции современных исследований / Г. Н.  Пяткина // Одаренный ребенок. – 2012. – № 6. – С. 38.

         9.  Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін: зб. наук.- метод. праць / за ред. О. А. Дубасенюка. – Житомир :  ЖДУ, 2004. – 261 с.

         10. Тарасова Г. В. Организационно-педагогические условия развития готовности учителя к работе / Г. В. Тарасова – Казань, 2005. – 269 с.       

         11. Федорець М. Школа ХХІ століття: робота з обдарованими дітьми в умовах розвитку інформаційного суспільства / М. Федорець, О. Мельник // Управління школою. – 2012 р. – № 10-12 (343-345). – С. 37-38.

 

 

 

 

 

Категорія: Статті працівників кабінету | Додав: Natali (20.06.2014) | Автор: Natali
Переглядів: 1718 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]