Вівторок, 26.09.2017, 01:05
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Контакти
Годинник
Мудрі думки
Вікно в Україну
Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну»
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

"НОВА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА"     науково-методичний журнал

Каталог статей

Головна » Статті » Статті працівників кабінету

Психолого-педагогічні умови роботи з обдарованими дітьми в позашкільному навчальному закладі

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОБОТИ З

ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ПОЗАШКІЛЬНОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

“З народженням кожної людини в світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,
то не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер

Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).

Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

 Досить часто ми бачимо дітей із підвищеним рівнем розумового розвитку та інтелекту. Такі діти привертають до себе увагу цікавими запитаннями та судженнями, умінням робити власні висновки. Нині щораз  частіше говорять про нове покоління дітей-індиго, які вирізняються незвичними здібностями та нахилами, і такі діти справді існують. Завдання батьків, якщо вони виявили у своєї дитини певний вид обдарованості, та педагогів, якщо вони бачать у своєму класі чи гуртку таку дитину – це, насамперед, застосувати різноманітні методи, які допоможуть дитині активізувати пізнавальну діяльність і набути певних компетентностей у сфері її обдарованості.

Кожна людина народжується з багатими творчими здібностями. Обдарована дитина – це особлива дитина, і для неї не завжди підходять вимоги стандартної загальноосвітньої системи. Для обдарованих дітей характерна надзвичайна допитливість та потреба у пізнанні, енергійність та яскрава незалежність. Такі діти досить часто випереджають своїх однолітків за рівнем інтелектуального та творчого розвитку.

Головна особливість роботи з обдарованими дітьми – це цілеспрямована організація процесу навчання для найкращого розкриття та реалізації здібностей дитини. Правильний підбір методів відповідно до мети й змісту навчання, вікових особливостей дитини сприяє розвитку її пізнавальних здібностей, здобутті знання на практиці, готує дитину до самостійного набуття знань, формує її світогляд. Дуже важливо спрямувати думки дитини в потрібне русло та організувати пізнавальну діяльність.

Психологічні дослідження свідчать, що розвиток обдарованої дитини може бути затриманий і навіть занапащений на будь-якому етапі шкільного життя. Тому необхідно створити систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих дітей та підготувати педагогічних працівників для роботи з обдарованими дітьми. З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є зміна педагогічної свідомості, а саме зміна сформованих раніше в даного педагога стереотипів сприйняття (учня, навчального процесу і самого себе), спілкування, поведінки (способів взаємодії) і методів навчання і виховання. Тому підготовка до роботи з обдарованими дітьми має містити:

  1. Формування знань (уявлень) про те, що таке обдарованість і хто такі обдаровані діти, які особливості їхнього навчання і розвитку у різних умовах.
  2. Формування особистісного ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкта спільної конструктивної педагогічної взаємодії, у ході якої відбувається навчання й розвиток учнів (в ідеалі – і самого педагога).
  3. Навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми в освітніх середовищах (сімейному, шкільному, позашкільному).
  4. Знайомство з роботою освітніх установ різного типу, які працюють з обдарованими дітьми.

З метою забезпечення цілісного розвитку дитини, її вільного самовираження особливу увагу слід приділити системі відносин "обдарована дитина – педагог – психолог”. Тому необхідно залучати педагогів у роботу щодо спостереження та розвитку ознак обдарованості вихованців. Включати до роботи з обдарованими вихованцями в першу чергу потрібно педагогів, які володіють необхідними важливими особистісними якостями, а саме׃
 • такий педагог є особистістю, який продуктивно реагує на виклик, уміє сприймати критику і не страждати від стресу під час роботи з людьми, які більш здібні, ніж педагог, і знають більше, ніж він сам;
 • педагог вірить у власну компетентність і можливість вирішувати проблеми, які виникають. Він готовий нести відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень й одночасно відчуває себе людиною, що заслуговує довіри, упевнений у своїй людській привабливості й педагогічній спроможності;
 • цей педагог вважає тих, хто оточує, здатними самостійно вирішувати свої проблеми, вірить у їхню дружелюбність і в те, що вони мають позитивні наміри, їм властиве почуття власної гідності, яке слід цінувати, поважати й оберігати;
 • педагог прагне до інтелектуального самовдосконалення, охоче працює над поповненням власних знань, готовий учитися в інших і займатися самоосвітою й саморозвитком.

Для педагогів, які працюють у позашкільній освіті, важливо знати й розуміти таке:

1. Всупереч міфу про те, що талант сам проб’ється, обдарованій дитині необхідна підтримка з боку вихователів і особливо з боку близьких людей, тобто батьків.

2. Обдарована дитина відрізняється від своїх однолітків і частіше за все є "білою вороною”, тому їй необхідна допомога у виборі тактики поведінки та спілкування, особливо з однолітками. І цю допомогу ефективніше можуть надати близькі люди (батьки, педагоги).

3. Творчий блок у позашкільній освіті є ефективним механізмом розвитку особистості.

4. Взаємодія педагога з обдарованою дитиною має бути не директивною, а спрямованою на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги й підтримки.

Важливим щодо якісного супроводу обдарованої дитини в позашкільному закладі є проведення постійної роботи щодо вдосконалення навчально-виховного процесу з метою неухильного зниження навчального та психологічного перевантаження вихованців.

Включаючи в супровід педагогів, слід акцентувати увагу на тому, що свою роботу керівник гуртка повинен починати з планування. У плануванні необхідно відобразити діагностику обдарованості й намітити завдання та форми роботи з обдарованими дітьми.

Довготривалість психологічного моніторингу є гарантією достовірності одержуваної інформації, фактичним матеріалом для оцінки динаміки розвитку дітей протягом усього циклу навчання. Психологічний моніторинг дозволяє встановлювати моменти, найбільш чутливі до навчальних впливів, грамотно планувати позашкільну освіту дитини разом із батьками та педагогами.

Ефективність психологічного супроводу безперечна. Діяльність психологічної служби сприяє розвитку "емоційного інтелекту” вихованців, створенню дружньої атмосфери взаємодопомоги, довіри, доброзичливого й відкритого спілкування вихованців один з одним, із керівниками гуртків і батьками.

Сьогодні особливо важливо посилювати психологічні зв’язки між дітьми, розвивати здатність вихованців установлювати й підтримувати контакти. Необхідно допомогти дітям усвідомити свої життєві цінності, встановити пріоритети, стати більш толерантними, гнучкими й уважними, активними, навчити їх відчувати менше страхів, стресів, бо все більше й більше дітей, за спостереженнями психологів, педагогів та батьків, страждають від самотності та ізоляції.

Звичайно, кожен педагог мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі.

Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуація, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так?

В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.

Особистих проблем в обдарованих дітей зовсім не менше, ніж у звичайних однолітків, а іноді й більше. До проблем обдарованих дітей можна віднести такі:

  1. Неординарність, гнучкість і швидкість мислення, прекрасно розвинуте мовлення, здібності організатора, висока чутливість, схильність до критичного ставлення до себе й оточення – це далеко не повний перелік якостей обдарованих дітей. З одного боку, ці якості допомагають досягти високих результатів у сфері її обдарованості, з іншого – є джерелом конфліктів.
  2. Агресивність обдарованих дітей. Часто обдаровану дитину просто не розуміють ні однолітки, ні педагоги, а іноді й батьки. Це призводить до складних переживань такої дитини, вона або замикається в собі, намагаючись збагнути, чому її не розуміють, або, не бажаючи миритися з роллю вигнанця, вдається до різноманітних хитрощів, намагаючись одержати соціальну підтримку. Якщо ж така тактика не приносить бажаних результатів,  дитина у відповідь на завданий їй біль прагне відповісти кривдникам тим самим. У цьому випадку вона може використати всі види агресивних реакцій: непряму, вербальну, фізичну.
  3. Неприязнь до школи. Таке ставлення часто з’являється тому, що навчальна програма є нудною, нецікавою для обдарованих дітей. Порушення в поведінці обдарованих дітей можуть виникати тому, що навчальний план не відповідає їхнім здібностям.
  4. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри й нецікаві ті, якими захоплюються їх однолітки із середніми здібностями. Унаслідок цього обдарована дитина опиняється в ізоляції, замикається в собі.
  5. Конформізм. Обдаровані діти, відхиляючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть усупереч із їхніми або здаються безглуздими.
  6. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерним є замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування й філософські проблеми, значно більшою мірою, ніж для середньої дитини.
  7. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко стати лідерами, оскільки вони поступаються останнім у фізичному розвиткові.
  8. Потяг до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба в досконалості. Вони не заспокоюються, не досягнувши вищого рівня.
  9. Відчуття незадоволеності. Таке ставлення до самих себе пов’язане з характерним для обдарованих дітей прагненням досягти досконалості в усьому, стати кращими, ніж вони є. вони дуже критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені ними, звідси відчуття власної неадекватності й низька самооцінка.
  10.  Нереалістичні цілі. Обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі. Не маючи можливості досягти їх, вони починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості є тією рушійною силою, яка веде до високих результатів.
  11.  Надчутливість. Оскільки обдаровані діти більш сприятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відношення і зв’язки, вони схильні до критичного ставлення не лише до себе, а й до оточення. Обдарована дитина часто сприймає слова або невербальні сигнали як вияв неприйняття себе оточенням. У результаті вважається, що така дитина відволікається, є гіперактивною, оскільки постійно реагує на різноманітні подразники й стимули.
  12.  Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і прагнення до зростання обдаровані діти часто монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це зумовлює непорозуміння в стосунках з іншими дітьми, яких дратує постійна потреба такої уваги.
  13.  Нетерплячість. Обдаровані діти часто з недостатньою толерантністю ставляться до дітей із нижчим, ніж у них інтелектуальним розвитком. Вони можуть відштовхувати оточення зауваженнями, що виражають презирливість або нетерплячість.

Таким чином, для забезпечення успішної роботи з обдарованими дітьми в умовах позашкільного закладу треба звернуту увагу на існування таких умов׃
• створення системи діагностики обдарованості вихованців позашкільних
закладів та організація ефективного функціонування цієї системи;

• розширення та вдосконалення діяльності психологічної служби в
позашкільному закладі;

• включення питання організації роботи з обдарованими дітьми як
пріоритетного напряму в систему науково-методичної та дослідно-
експериментальної роботи педагогів позашкільних навчальних закладів;

• усвідомлення важливості цієї роботи кожним членом колективу
позашкільного закладу та посилення у зв’язку із цим уваги до проблеми
формування позитивної мотивації до навчання;

• включення до роботи з обдарованими вихованцями в першу чергу
педагогів, що володіють необхідними якостями;

• створення та постійне вдосконалення методичної системи та предметних
підсистем роботи з обдарованими вихованцями;

• визнання керівництвом та колективом позашкільного закладу того, що
реалізація системи роботи з обдарованими вихованцями є одним із
пріоритетних напрямів у роботі закладу.

Тільки психологічна служба зможе надати якісну кваліфіковану психологічну допомогу всім учасникам педагогічної взаємодії, тому психологічний супровід діяльності позашкільного навчального закладу необхідний і важливий.

Тому, говорячи про проблему психологічного супроводу обдарованої дитини, потрібно підходити до її вирішення комплексно, ґрунтуючись на здобутках сучасної психологічної науки та психологів-практиків. Тільки такий підхід допоможе рівномірному та максимально ефективному розвитку обдарованої дитини та відкриє всі шляхи реалізації обдарованості кожної дитини.

         Представник гуманістичної психології К. Роджерс визначив ідею роботи з обдарованими дітьми так: «Якщо сучасне суспільство не буде мати людей, здатних реагувати на найменші зміни в суспільному розвитку, ми можемо загинути, і це буде та ціна, яку ми всі заплатимо за відсутність креативності».

Категорія: Статті працівників кабінету | Додав: Natali (08.05.2014)
Переглядів: 2323 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]